Ведучий "Один за всіх" Сергій Костира – про волонтерство, спроби піти на фронт та російську пропаганду

Юлія Туренко

Юлія Туренко

Випускаючий редактор

Усі статті автора...

Ведучий
Ведучий "Один за всіх" Сергій Костира
Пресслужба

Ведучий програми "Один за всіх" Сергій Костира розповів ведучій Вікна-новини на СТБ Яні Брензей, чому його не взяли до лав ЗСУ, чим займається зараз та як вберегтися від російської пропаганди.

Про службу у ТРО та спроби піти на фронт: Я знову повернувся до лав територіальної оборони Києва.

Читайте такожДружина Азовця Анна Зайцева – про життя у бункері Азовсталі з 3-місячним сином та свого чоловіка з Азову
З перших днів пішов у територіальну оборону, після закінчення активної фази наступу на Київ вирішив, що ТРО для мене замало. І попрямував до воєнкомату. Зізнаюся, там не розповів усю правду про інсульт у 2003 році. Пройшов комісію, дуже хотів піти на фронт. Але наших військових не обдуриш. Мені зателефонували і сказали, що мене не пропустять з інсультом та другою групою інвалідності.

Для себе розумів, якщо я не можу використовувати свої знання у такий спосіб, маю однозначно займатися волонтерством. Але по секрету розкажу вам, я знову повернувся до лав територіальної оборони Києва.

Про волонтерство

Ми збираємо продукти харчування, ліки. Нещодавно відвезли гуманітарний конвой разом з іншими волонтерськими організаціями до Київської області. Ті міста, які чули по телевізору, Буча, Бородянка та інші, про них знають, там більш-менш із забезпеченням нормально. А от областям цих міст набагато складніше.

Про танк, що став причиною зруйнованих будинків мешканців Київської області

Є одна з проблем, про яку я дізнався при нашій поїздці та дуже хотів би її вирішити. Коли ми приїхали в один населений пункт біля Бородянки із гуманітарним конвоєм, звернули увагу на танк, що стоїть посеред дороги.

Ми почали роздавати людям їжу, ліки, спілкуватися із ними. Бачу жіночку усю в сльозах, що прямує до мене. Я був готовий, що вона може попросити про допомогу, гуманітарну чи у вигляді консультаціі, оскільки впізнала у мені ведучого “Один за всіх”. Але вона попросила зовсім інше.

Розказала, що через той самий танк посеред вулиці у них знесло декілька будинків. Підбитий танк стоїть з початку війни і його ніхто не прибирає, а рашисти, які наступали, думали, що цей танк діючий та гатили по ньому з повітря. Від цього розлітається і усе навкруги.

Я робив окремий пост, де просив звернути увагу на цей танк. Розумію, що наразі коли документуються злочини іншої держави на території нашої - це речовий доказ. Але його вже однозначно варто прибрати. Люди не так бояться повернення рашистів, як цих чергових прильотів по танку.

Про те, що болить зараз найбільше

Читайте такожЛідія Таран: Після влучання ракети в будинок і вбивства людини – не збираюся повертатись до України найближчим часом
Коли ще до проекту 20 років працював адвокатом, я постійно спостерігав людські страждання, втрату людяності та жорстокість. Але від того, що я бачу зараз, у мене додалося найбільше сивого волосся. Навіть хтось із телеглядачів помітив через екран та написав, що я постарів за ці три місяці. Не можна стояти осторонь, коли це все відбувається. Те, що роблять ці виродки, це ганебність. Про це навіть гидко говорити.

Про результат російської пропаганди

А ще бридкіше, коли спілкуєшся з людьми з окупованих територій і вони починають підримувати позицію рашситів. Їм дуже сильно промивають мізки. Створюються певні обставини, при яких створюється хибна думка у людей в окупації, що обстрілюють їх та вбивають українські війська. Російські загарбники вдаються до того, що переодягаються у фому Збройних Сил України та обстрілюють житлові квартали. А потім до людей приходять навчені психологи з числа російських розвідників і починають промивати людям мізки. Я з такими людьми, як публічна особа, волонтер, психолог, завжди намагаюсь спілкуватися та пояснювати їм правду, яка відбувається.

Про те, як вберегтися від російської пропаганди

Це не просто вберегтися від пропаганди. Але маємо пам’ятати: у нас є етап нашого життя до війни і після. Якщо ми розповідаємо про так названих нациків, то ви бачили хоч одного нацика на території Маріуполя, Донецьку чи Луганську до війни – ні. До нападу Росії на Україну вас вбивали за російську мову - ні. Варто більше контактувати із реальністю та проводити паралель із життям, що було раніше, до нападу. 


Хмара тегів


Матеріали на тему

x
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее...
This website uses Cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more... Ознакомлен(а) / OK