Віталіна Біблів, акторка серіалу «Будиночок на щастя»

– Цей рік показав, що я можу спокійно прожити без того, що мені здавалося важливим. Це покупки, телефони, сукні... Навчилася також жити без світла, як і всі українці, – говорить Біблів. – Найголовнішим у моєму житті виявилося відчувати подихи й дотики рідних людей. Для мене надважливі усмішки батьків і коханого чоловіка. А ще хочеться не бачити сліз наших дітей. Зізнаюсь, я не очікувала від українців такої згуртованості та сили духу. Не очікувала від себе, що можу стати комендантом бомбосховища і прожити 33 дні в підвалі. Чи що буду набирати пісок у мішки та будувати блокпости, чергувати під час комендантської години та не спати по кілька діб. Ми всі виявилися значно сильнішими, ніж думали! Сьогодні мене переповнюють різні емоції – від сліз до радості. Головне, я дякую Богові та ЗСУ за те, що жива!

Алекс Якутов, Шеф, експерт реаліті «На ножах»

– До війни був переконаний, що добре розбираюся в людях. Однак з’ясувалося, що це не так. Я отримав урок і почав розбиратися в людях ще краще. Тепер знаю, що деякі можуть робити боляче, коли зовсім не очікуєш, – каже Якутов. – Також вкотре усвідомив, що сім’я і друзі – це найважливіше. Навіть сусіди, колеги та вся наша об’єднана країна відіграють важливу роль у моєму житті. А також за останні 12 місяців став ще дужче любити Україну. Рік війни показав, що я не можу жити без Азовського моря і рідного Маріуполя. Не вважаю, що 24 лютого – річниця вторгнення. Важливою датою буде наша перемога. А день початку війни для мене – зворотній відлік до поразки росії.

Оля Жуковцова, акторка серіалу «Молода»

– Цей рік змусив мене стати самостійнішою, ще більше думати про майбутнє, заробіток, родину. Не просто розмірковувати, а діяти, аби отримати хоч якусь стабільність, – ділиться Жуковцова. – Переконалася, що життя дуже непередбачуване, а сила будь-якої людини полягає в гнучкості й можливості брати на себе відповідальність за багато речей. Зрозуміла, що допомогати й підтримувати можуть не лише близькі, а й просто небайдужі люди. Цей рік показав, що я спокійно можу прожити без всього одягу, який маю. Рятуючись від війни, виїжджала з домівки лише з однією парою спортивних штанів і світшотом. Найважливішим для мене виявилися люди. Деякі дають мені життєві уроки, за що я їм теж вдячна. Інші дарують розмови, підтримку, вчинки, дух, енергію, доброту, гумор. Моє найголовніше відкриття цього року полягає в людяності, в тому, що ми можемо як давати допомогу, так і просити про неї.

Олександр Педан, ведучий проєктів Нового каналу

– Минулі 12 місяців дуже згуртували мою сім'ю. Ми почали більше цінувати час, який проводимо разом, та можливість живого спілкування. Я щодня телефоную мамі, періодично – братам. Мої рідні завжди були й будуть на першому місці, – говорить Педан. – Також виявилося, що спокійно можу прожити без деяких благ, які раніше здавалися важливими. Наприклад, купівля речей, походи в ресторани... На це немає ані бажання, ані часу. Приємніше повечеряти в родинному колі вдома і приготувати їжу власноруч. Головним відкриттям за цей рік вважаю свою команду! Ми разом створили багато соціально корисних проєктів. На річницю вторгнення я відчуваю сум, біль і жаль, бо ми всі розуміємо, що ворог вкрав у нас рік життя. Та водночас вірю в майбутнє! 24 лютого 2022-го ми й подумати не могли, що не просто вистоїмо рік, а ще й будемо дуже близькими до перемоги. Що ЗСУ – найкращі! Що всі наші служби відпрацюють на 150%! До речі, сьогодні ми всією сім'єю зібрались у Києві. Для нас це щось символічне. Хотілося в цей день бути вдома і вкотре показати ворогу, що нас неможливо перемогти!

Олена-Крістіна Лебідь, ведуча проєкту «Аферисти в сітях»

– За останній час я зрозуміла глибину фрази: «Найдорожчі в житті речі – зовсім не речі». Моє головне відкриття за цей рік – наші люди. Вони і є нашим головним скарбом, спадщиною і майбутнім. Нехай з приходом миру в нас почнеться бебі-бум! – з усмішкою ділиться Лебідь. – Рік показав, що, як виявилося, замінити можна будь-що. І просто ставитися до всього, як до розширення свого життєвого досвіду. Зізнаюся, що я не фокусуюся на річниці вторгнення. Як радили психологи у Нацмарафоні, завжди думайте на тиждень вперед. Аби мозок розумів, що ви вірите в майбутнє. Так от, я відчуваю весну, яка настане вже за тиждень. А ще щиро вірю в наше мирне, квітуче та прогресивне майбутнє.

Назар Задніпровський, актор серіалу «Будиночок на щастя»

– За рік повномасштабної війни я став жорсткішим. Моя чітка позиція: тільки все українське у нашому кіно, жодного московита! – каже Задніпровський. – Найважливіші люди в моєму житті, як я і здогадувався раніше, – це сім'я. А відкриття року те, що для більшості українців наша країна понад усе. Зараз у мене є величезна віра в Україну, в українців і в наше прекрасне майбутнє.