Якщо в юності ми женемося за ідеалом, створеним соцмережами, то з віком дедалі частіше повертаємося до себе справжніх. Комусь підборіддя здавалося занадто гострим, усмішка – широкою, а локони – невдалими. Та з роками навіть у, здавалося б, найбільшій ваді ми починаємо бачити індивідуальну «візитівку». 

Ведуча «Хто знає?» (Новий канал) Даша Астафʼєва теж змінила ставлення до себе. 

Не знаю, краса – це благословення чи прокляття? Напевно, дивлячись, як її сприймати. Багато хто живе у створених собою ж міфах і думає: «Ось я красива, мені мають робити все: відчиняти двері, поступатися дорогою тощо». В мене ж був свій шлях. У дитинстві, коли я багато хворіла (Даша мала шкірну хворобу, яку так і не вдалося визначити, – прим. ред.), краса ставала мені кісткою поперек горла, – пригадує Даша Астафʼєва. – Як приїхала навчатися у Дніпро, була там дуже гарною дівчиною, і при цьому мала безліч комплексів. Тоді був період, коли постійно нарядно вдягалася, яскраво фарбувалася, натиралася тими пахучими каталогами. Дуже хотіла виділятися, бо в дитинстві страждала від того, що хворіла, і мене часто обзивали.

Озираючись на минуле, Даша розмірковує, що попри зовнішню красу, їй не вистачало внутрішньої.

Так, під час навчання я була і гарна, і добра. Однак не мала розуму, досвіду і того, що стало моєю фішкою пізніше. Завдяки знайомствам з різними людьми, які пояснили елементарні речі в мистецтві, культурі, музиці, кінематографі, я почала багато вивчати. Опановувала фотографію, читала біографії тих, кадрами з якими надихалася. Це стало для мене міцним плацдармом у знакових подіях, – зазначає ведуча «Хто знає?» – Краса дуже швидко набридає. Тому нехай моя історія стане прикладом. Розповідаю її, і самій приємно занурюватися у ці спогади, хоча деякі навіть болісні.

Нагадаємо, 

• Наталка Денисенко поділилася дієвими лайфхаками, які допоможуть структурувати дні та бути більш продуктивними.
• Нікіта Добринін розповів, як допомога іншим рятує його психіку.