Це повстанська пісня,її автори Йосип Струцюк та Вадим Гаркавий. Вона була написана у 1985 році і має дуже цікаву історію. Автори надихнулися на її написання після перегляду світлин з Волині 40-50х років. Там тоді точилися кровопролитні бої, а на світлинах поряд з мужніми вояками української повстанської армії - привітні та вродливі дівочі обличчя. Вони не пошкодували своєї молодості та життя, щоб боротися за вільну Україну. І сьогодні рядки цієї пісні - у саме серце. Наші прекрасні люди, які планували жити, будувати, працювати, створювати сім’ї, народжувати дітей, мужньо стали на захист нашої України від кривавого окупанта.

Відео відзняте в Києві, у місцях, де стискається серце - адже вони зазнали найбільших ворожих ударів у столиці. Це не відеокліп у звичному розумінні цього слова, це швидше оперативна хроніка, кожен кадр якої - живий та чесний.

Руйнування жахливі. Без болю дивитись на це не можна. Неможливо повернути людей, яких вже немає. Ця відеоробота - це крик душі кожного українця та звернення до всього світу - бути небайдужими до цього геноциду та нашого горя.

Зібрали команду однодумців, які залишилися в місті. Знімали на невеличку портативну камеру, фотоапарат та телефон.

Поки проходив процес знімання, підходили люди, ділились історіями.

Чоловік в літах спав у своїй квартирі, коли прилетіла ворожа ракета. Квартиру,як і весь під’їзд, зруйнувало повністю. Його завалило. Дивом вибрався з-під уламків живим. Улюблена кішка загинула, бо легка, і її сильно кинуло об стіну від ударної хвилі. Розповідає про сусідів - не всі з них пережили цей удар. Тепер він живе у знайомих, і щодня приходить дивитись на те, що лишилось від колишнього спокійного життя.

Поряд стоять бабуся з маленькою онукою, сусіди. Вдивляються у обгорілий каркас будинку і нарешті знаходять вікно на 6 поверсі. Розповідають, що там жила найкраща подруга дівчинки, до неї часто приходили в гості в цю квартиру. Тепер від неї залишилися чорні порожнечі вікон.

Навколо дому розкидане те, що було улюбленими речами, частинками мирного щасливого життя людей, а крізь ці уламки пробиваються весняні першоцвіти.

У будинку, біля якого вдарила ракета, повністю випала стіна. На землі - глибока воронка від удару. Довкола - уламки меблів, чорні скелети обгорілих автомобілів. Чоловік прийшов у залишки квартири, щоб забрати те, що вціліло. Збирає найдорожче - родинні фото, рідні серцю дрібниці. Скарби, які тепер можна вмістити в одну невелику сумку.

Розговорилися з ним. Світла людина та оптиміст. Попри жахливу розруху навкруги, каже, що духом не впаде, життя продовжується, вірить, що все відбудуємо, головне - Перемога України! Ось такі наші люди, щирі, сильні, світлі, незламні. З такими людьми ми все подолаємо!

Маленька Єва-Марія з мамою і бабусею живуть в будинку неподалік від того місця, куди вдарила ракета. Їй 4, але вона вже розрізняє звуки ударів і навіть заспокоює маму: “Не хвилюйся, це ППО”. Дівчинка теж з’являється у відео разом з мамою Наталею.

У малої, в її найбезтурботніші дитячі роки - дорослий серйозний погляд. Війна вже залишила свій страшний слід. Я впевнений в нашій Перемозі. Так воно і буде!