Мейзі, пам'ятаєш свої перші думки, коли сценарій вперше потрапив тобі до рук? Що зачепило найбільше?

Я була величезною фанаткою Девіда після його фільму «Воно» (It Follows), тому перше, що я побачила – це його ім'я на титульній сторінці. Я миттєво загорілася! А сам сценарій мене просто шокував. Він був зовсім не схожий на те, що Девід робив раніше. Перша реакція – щире здивування. Я не очікувала такої кількості біганини, криків та сліз, тож перша думка була: «Ну все, доведеться добряче намотати кілометраж!» (сміється). Але водночас мене вразила глибина сімейних стосунків – це було дуже красиво.

Яка атмосфера панує всередині родини Платтів на початку цієї історії?

Ви знайомитеся з дуже реалістичною родиною з 1980-х. Тоді про проблеми не говорили так глибоко й відкрито, як це роблять зараз. Вони мають складні, далеко не ідеальні стосунки. Але коли стається катастрофа і виникає загроза життю, діти дивляться на батьків із єдиною надією – що ті все владнають і захистять їх.

Розкажи про свою героїню, Одрі. Як вона вписується в це доісторичне пекло?

Вона дуже цікава дівчина. Перше, що я в ній зрозуміла – це її розум. Вона багато читає, захоплюється астрономією та наукою. Мені це сподобалося, адже такий багаж знань створює крутий контраст, коли підліток зіштовхується з вторгненням динозаврів. Вона намагається бути гарною донькою та сестрою, але водночас шукає власне місце в цьому божевіллі.

Твою екранну маму зіграла володарка «Оскара» Енн Гетевей. Як працювалося з нею на майданчику?

Я просто в захваті від неї! Вона неймовірно розумна, прониклива та уважна до кожної деталі чи репліки. Вона підносить на новий рівень усе, до чого торкається. Енн володіє дивовижною здатністю створювати напругу в кадрі, що було життєво необхідно для нашого фільму. Спостерігати за тим, як вона з першого дня вибудовує персонажа й мислить як він – це був справжній безкоштовний майстер-клас.

А яким був у ролі батька Юен Мак-Ґреґор?

Юен вдихнув у свого героя Ґреґа неймовірне тепло. Ґреґ – це стрижень родини. Коли Юена не було на майданчику під час зйомок, вся сімейна динаміка ніби зсувалася, бо він тримав усе на собі. У ньому є ця беззаперечна магія: ти просто дивишся на нього в кадрі – і твоє серце стискається від болю за його героя.

Твоїм екранним братом став Крістіан Конвері. Як ви знаходили спільну мову?

Крістіан приніс у роль Браяна дивовижну дитячу щирість. Зараз важко знайти юних акторів, здатних відкинути все сучасне й перевтілитися у дитину 80-х. А він просто відчув це. Він володіє глибоким емоційним інтелектом і зміг поєднати дитячу беззахисність із болем свого героя.

У фільмі величезна кількість екшену. Довелося виконувати якісь складні трюки?

О так, масштаб тут грандіозний! Я раніше ніколи не працювала на спеціальних тросах, і це виявилося дуже круто. Наші каскадери повністю все контролювали, тому страху не було. На зйомках адреналін зашкалював, але цей екшен дуже гармонійно розбавлений сімейним теплом і турботою.

Кажуть, декорації будинку та вулиці виглядали дуже автентично?

Я була в шоці, коли вперше ступила на майданчик! Це не виглядало як дешева пародія на 80-ті, це відчувалося як справжня класика. Художники додали речі з 60-х та одяг кінця 70-х – тобто те, що не було новим у ті роки, завдяки чому простір виглядав повністю «обжитим». Ми щодня ходили й дивувалися: «Вони просто перевершили самих себе!».

Як це – грати переляк, коли динозаврів домальовують вже пізніше на комп'ютері?

Щоразу перед зйомками важкої сцени нам показували чернетки анімації того, як цей динозавр виглядатиме. Це щоразу вибивало з колії та миттєво налаштовувало на потрібну хвилю жаху. Сподіваюся, глядачі відчують те саме. Тримайтеся міцніше за крісла, це буде шалений атракціон!