Сергій Степаненко: сьогодні знімати кіно в Україні – це щоденний подвиг усієї команди

Читайте також: Лала Цукерман: я не стала лікарем, але працюю з людьми – мій інструмент не скальпель, а слово

Сьогодні він виступає в ролі виконавчого продюсера та режисера монтажу масштабного документального проєкту «Гривня – більше ніж гроші» від кінокомпанії SMART MOVIE, що створюється за підтримки НБУ та Українського дому. 

В ексклюзивному інтерв'ю Сергій розповів про те, як йому довелося стати кризовим менеджером на етапі постпродакшену, адаптувати та структурувати складний історичний матеріал за участю перших осіб держави й чому створення цієї кінострічки в сучасних умовах – це щоденний подвиг усієї команди.

Близько восьми років тому у вашому портфоліо зафіксувався помітний продюсерський досвід – українська комедія «Готель «Едельвейс». Після цього в медійному полі настало певне затишшя, за час якого у вашому житті відбулися серйозні зміни, і ось ви знову в кіноіндустрії. Як відбулося це повернення?

«Готель «Едельвейс» – це був чудовий досвід класичного продюсування. Пізніше життя склалося так, що пріоритети та сфера діяльності змінилися. Це був важливий особистий етап, про який я не поширююся в публічному просторі – він успішно пройдений, і зараз я повністю зосереджений на творчості та поверненні у професію.

А саме повернення відбулося досить несподівано. Я прийшов на нову роботу в Києві, яка взагалі не була пов'язана з кінематографом. 

Мій колега заради інтересу вирішив почитати про мене в мережі, натрапив на архівні матеріали на сайті журналу «Теленеделя» і здивовано запитав: «То ти продюсер?». Я підтвердив, що маю такий досвід у минулому. На що він відповів: «У мене є знайомі, які зараз займаються кіно, і в них виникли серйозні складнощі з монтажем та структурою проєкту. Їм дуже потрібна людина з продюсерським та технічним баченням». Власне, так я і дізнався про фільм «Гривня – більше ніж гроші» та долучився до команди.

Мало хто знає, але 2018 року ви також працювали маркетологом у дистриб'юторській компанії «Перекіт Філмс». Проте через коронавірус, далі війну та складну економічну ситуацію компанія зрештою припинила свою діяльність. Як цей досвід у дистрибуції допомагає вам зараз і що ви відчували, коли звичний кіносвіт почав руйнуватися?

Робота в «Перекіт Філмс» у ті часи дала мені колосальне розуміння того, як кіно доходить до глядача. Маркетинг у дистрибуції – це про цифри, аналітику та вміння відчувати аудиторію. Ти вчишся дивитися на стрічку не просто як митець, а як стратег. На жаль, через ковід, а далі вже через війну, яка триває вже багато років, та її руйнівний вплив – компанія «Перекіт» змушена була припинити роботу.

Бачити, як закриваються перспективні дистриб'юторські компанії, як заморожуються проєкти – це було боляче. Це був удар по всьому українському ринку. Були великі плани. Але цей досвід навчив мене головного – виживати в кризових умовах і розуміти, що кіно має не просто зніматися, воно повинно мати чітку стратегію дистрибуції. Цей маркетинговий досвід дуже допомагає мені сьогодні, коли ми прораховуємо майбутнє «Гривні».

Цей проєкт кінокомпанії SMART MOVIE створюється за підтримки Національного банку України та Українського дому. Він заявлений як масштабний документальний фільм-експедиція, в якому беруть участь перші особи фінансового сектору та політики, зокрема третій Президент України Віктор Ющенко та голова НБУ Андрій Пишний. На якому етапі ви підключилися до роботи і які завдання перед вами постали?

Я не перебував безпосередньо на знімальному майданчику – підключився вже тоді, коли весь масив матеріалу був повністю відзнятий і переданий мені на стадію постпродакшену. Попередній варіант монтажу, над яким працювали до мене, на жаль, зайшов у глухий кут. Потрібно було свіже око та антикризове рішення.

З усього обсягу відзнятого матеріалу ми відібрали найбільш сильні, сенсовні та динамічні 30%, які й лягли в основу оновленої концепції. Моє завдання як кризового менеджера полягало в тому, щоб узяти цей сирий масив і перезібрати картину з нуля. 

Зараз ми на етапі 30-ї хвилини чорнового монтажу – підготували першу «рибу», і проєкт уже виглядає як якісне, цілісне кіно.

Відомо, що все почалося з ідеї зробити щось більше, ніж просто виставку. Як ви трансформуєте експозиційний задум у кінематографічний формат? Адже в документалістиці величезну роль відіграє атмосфера – звук, хроніка, динаміка.

Робота на постпродакшені такого проєкту – це завжди виклик, особливо коли йдеться про звуковий супровід. Початкові вихідні аудіозаписи вимагали дуже серйозної та кропіткої технічної реставрації. Довелося чимало попрацювати, щоб вирівняти баланс і витягнути чистий, щільний звук для комфортного сприйняття глядачем.

Зараз ми якраз детально доопрацьовуємо перші 30 хвилин чорнового монтажу. Попереду також великий блок роботи з інтеграцією історичних вирізок та архівної хроніки. Це необхідно, щоб трансформувати виставковий концепт у живе кіно, додати картині об'єму та ритму.

Режисером фільму є Дмитро Чорний, а в команді SMART MOVIE також працюють продюсерка Олена Котовська та оператор-постановник Євген Смірнов. Як склався ваш творчий та діловий тандем?

З Дмитром ми співпрацюємо вперше. Він справляє враження надійної, професійної та глибоко залученої у кіноіндустрію людини. Олена Котовська та Євген Смірнов – чудові фахівці, які виконали величезну роботу та заклали потужну візуальну й організаційну основу проєкту на етапі зйомок.

Ми швидко знайшли спільну мову, оскільки всі ми є творчими людьми, але при цьому чітко розуміємо бізнес-процеси кіновиробництва. У цьому проєкті в титрах я буду вказаний як виконавчий продюсер, але фактично я повністю взяв на себе технічну та творчу збірку картини як режисер монтажу. Ми спрацювалися чудово.

Зараз для української кіноіндустрії через повномасштабну війну настали надскладні часи. Як індустрія і ви особисто адаптуєтеся до цих реалій?

Читайте також: Джейсону Стейтему – 59: як спортсмен без акторської освіти став головною зіркою сучасних бойовиків

Часи дійсно непрості. Знімати та випускати кіно сьогодні – це щоденний подвиг усієї команди, від знімальної групи до монтажної кімнати. Фінансування обмежене, логістика складна. Але саме в таких умовах ми вчимося бути максимально гнучкими та ефективними. Сьогодні ми завдяки досвіду та внутрішнім резервам витискаємо максимум із наявних ресурсів. Українське кіно доводить, що може виживати та створювати важливі сенси всупереч усьому. Ми просто не маємо права зупинятися, адже культура – це теж лінія оборони.

Згідно з концепцією фільму, його стратегічна мета – створити своєрідну «капсулу часу». Які саме сенси ви прагнете зафіксувати для майбутніх поколінь?

Це спроба зафіксувати епоху. Ми хочемо, щоб через 20, 50 чи навіть 100 років наші нащадки побачили, як ми творили і як зберігали українську ідентичність у ці часи. Гривня тут не просто валюта – це символ нашої незламності, пам'яті та вибору. Ми фіксуємо думки та ідеї, які дають нам силу вистояти, показуємо перших осіб держави в цей переломний історичний момент. Це кіно про те, що тримає нас разом.

«Гривня» – це разовий порятунок складного проєкту, чи у вашого союзу з Дмитром є довгострокові перспективи?

Ми плануємо рухатися далі. У нас уже є ціла низка ідей для майбутніх проєктів, під які мені навіть надали новий матеріал для наступної роботи. Але поки що ми до нього не беремося з професійних міркувань. Зараз усі сили та фокус уваги спрямовані виключно на «Гривню». Наше головне завдання – довести цей фільм до ідеалу.

Які плани щодо дистрибуції фільму? Де саме українці та міжнародна спільнота зможуть побачити фінальний результат?

Наша тактична мета – зробити так, щоб кожен українець мав змогу побачити цю унікальну експедицію. Проєкт готується для широкого прокату в кінотеатрах, трансляції на телебаченні, релізу на провідних стрімінгових платформах та показів на міжнародних кінофестивалях. Світ має бачити українські сенси, які є значно глибшими за будь-який грошовий номінал.

Що для вас особисто буде головним індикатором того, що фільм «Гривня – більше ніж гроші» відбувся? 

Для мене як для режисера монтажу та продюсера найкращий показник – це коли глядач дивиться документалку на одному диханні, не відволікаючись. Коли складні історичні та економічні процеси зчитуються легко й викликають гордість. Якщо після фінальних титрів у людини залишиться відчуття, що вона доторкнулася до чогось масштабного і по-справжньому важливого для нашої країни, – значить, уся ця робота була пророблена не дарма.