В цій пісні я розказав дві історії, – ділиться Потап. – Це історія одного молодого солдата, який загинув на Херсонщині, і однієї молодої маленької дівчинки, яка втратила своє життя під час бомбардування. Це покоління, яке зараз всіма силами захищає Україну, виборює її право на існування та життя. Покоління, яке вистояло, а наступне покоління – це вже покоління Ренесанс. Діти, які побачили війну. Діти, які зроблять усе, для того щоб вирости справжніми українцями і побудувати справжню сильну і квітучу державу. Завдяки ним Україна оживе як Фенікс!

Потап каже, що історії, про які йде справа в пісні, він знає особисто і почув їх, коли виступав на концертах для військових та зустрічався з батьками, які втратили своїх дітей.

Я заклав у пісню страшні і трагічні історії сьогодення. Бо знаю, що це – наша страшна реальність, і зараз це дуже близько всім українцям, адже кожен із нас уже має в родині або серед друзів того, хто ніколи не повернеться. І заради життів, які вони віддали, ми маємо вшановувати їх, пам'ятати їх, називати вулиці їх іменами і співати про них.