Глядачам серіалів СТБ акторка добре знайома за роллю Василинки з костюмованої драми «Кріпосна», а також ролями в багатосерійних мелодрамах «Доньки-матері», «Колір пристрасті» та інших.

В ексклюзивному інтерв’ю проєкту СТБ «Неймовірна правда про зірок» з Григорієм Решетником та Надією Матвєєвою акторка Дарʼя розповіла про акторське комʼюніті, оцінювання  в професії  та про рідних  в ЗСУ.

Про акторське комʼюніті та його мінуси

Я багато разів розчаровувалася в акторській сфері та неодноразово хотіла все кинути. Коли згадую минуле, то мене засмучує, наскільки мало було проб до українських серіалів. А я так мріяла грати саме в наших серіалах, а не російських. Перший мій україномовний серіал – «Сага».

В цій сфері завжди присутній суб’єктивний фактор того, хто обирає актора чи акторку на роль. І це не завжди про об’єктивність. Кожній людині, яка займатиметься акторством чи просто повʼязана з шоу-бізнесом, варто знати, що вона завжди буде об’єктом оцінювання. Ти назавжди стаєш заручником чиєїсь думки; завжди хтось вирішуватиме, чи ти достатньо талановита, класна, чи гідна грати цю роль. Іноді бувають дуже цікаві критерії, які вводять в ступор. До цього складно звикнути, я досі звикаю, але я це прийняла, з цим живу і працюю. Просто не надаю цьому влади над собою.

Про кліше «серіальної акторки»

Коли я зрозуміла, що мене сприймають лише як серіальну акторку, це дуже ранило. Тому що на той момент у мене навіть не було можливості показати себе в кіно, як зараз. Тим паче, я вважаю себе об’єктивно талановитою людиною. Моя професія – це життя, це професіоналізм, але, на жаль, він часто залежить від думки інших людей. Тобі або дають можливість, або не дають, і тоді ти вже сам вирішуєш, що робити далі.

Про ціну популярності

Ти завжди будеш комусь не подобатись – це частина життя. Я почала усвідомлювати ці прості речі тільки зараз. Тому або живи, проявляйся, роби свої помилки, переосмислюй їх і рости над собою, або сиди вдома і нічого не роби. Так, інколи тебе можуть обмовити – гидко, несправедливо та ні за що. Інколи по темі, але ти до цього теж маєш бути готовою.

Про батька та чоловіка, які боронять Україну у війську

Мої тато і чоловік захищають Батьківщину майже з перших днів повномасштабного вторгнення. Я хочу заряджати їх позитивом, тому не маю права вішати ніс. По-перше, намагаюся дбати про своє ментальне і фізичне здоров'я, щоб не бути додатковим тягарем для своїх близьких, адже вони й так мають чим займатися, вони захищають нас від ворога і їм в рази важче ніж нам. А по-друге, важливо бути підтримкою та плечем, до якого вони можуть звернутися. Отже, спочатку потрібно зробити все, щоб не бути тягарем, а потім стати підтримкою.

Я знаю, як важко родичам і близьким тих, хто боронить нашу країну в лавах ЗСУ. Дуже важко. Завжди будуть ті, чиї близькі на передовій, і ті, чиї – в тилу. Ті, хто залишився, і ті хто поїхав за кордон. Це є фактом, який нікуди не зникне. Але він не має стати тим, що розділить наше суспільство. Ми всі маємо право робити вибір, який є найкращим для нас, виходячи з наших життєвих цінностей. Тому  маємо поважати право кожної людини бути на своєму місці, якою б болючою чи несправедливою не здавалася ситуація, коли чиїсь рідні воюють, а чиїсь – ні. Якщо постійно жити з відчуттям несправедливості, можна назавжди залишитися розділеними. Від нас залежить, чи ми будемо підтримувати це розділення і давити на тригерні точки один одного, або будемо шукати можливості об'єднатися, брати один одного за руки, незважаючи на відмінності, поки маємо таку можливість.

Про волонтерську діяльність

До початку повномасштабного вторгнення я дуже багато займалася волонтерською діяльністю. Я опікувалася собаками, котами, дітьми з різними психологічними проблемами – ці питання завжди були для мене важливими. Проблеми безхатьків також мене дуже турбують.

Я  дуже довгий час не афішувала свою волонтерську діяльність, бо не хотіла, щоб хтось думав, що я роблю це напоказ. Я цим займаюся не для того, щоб було визнання чи схвалення від когось. Мені ніколи не було потрібно бути популярною завдяки цьому. Я завжди розуміла, що моя аудиторія, яку я маю зараз і матиму в майбутньому, повинна розділяти зі мною певні цінності. І хочу ділитися з ними тим, що може допомогти нам усім побудувати краще майбутнє.