Її популярність зумовлена поєднанням унікального досвіду автора, дотепного гумору та практичних порад для дівчат, як знайти своє кохання за допомогою сучасних технологій. Автор книги – молодий український бізнесмен, дослідник і письменник Андрій Мероник.

Сьогодні спробуємо дізнатись, чим живе сучасний український письменник.

Чи думали ви в дитинстві, що зможете називати себе письменником?

Авжеж, ні. В дитинстві здавалося, що письменник – це дорослий дядько з вусами і в капелюсі, який виглядає, наче він з 17-го століття. Я себе таким зовсім не уявляв. Як і багато інших дітей, бачив і досі бачу себе космонавтом. І врешті, як показала практика, багато моїх хобі наближали мене до дитячої мрії.

Я не просто так хотів стати космонавтом. Мене завжди вабила тема космосу. Щороку на свята я просив Діда Мороза і Миколая, щоб вони принесли мені телескоп. Але цього не ставалося, тому я користувався біноклем, який подарував дідусь.

Телескоп у мене з’явився пізніше, коли я купив його собі сам. Проте, виявилось, що світлове забруднення Києва занадто високе і не підходить для астрономічних спостережень. Зовсім інша ситуація у моєму рідному місті. Тому я вирішив стати Миколаєм для дітей, які так само марять космосом, як і я в їхньому віці, і подарував телескоп своїй школі.  

Дідусь мав на мене дуже сильний вплив, оскільки був математиком, а математика і точні науки мені неймовірно подобались. Дідусь завжди постачав мене енциклопедіями. Це, мабуть, був подарунок, який я отримував найчастіше. Ще одна річ, яку мені прищепив дідусь – це любов до гри в шахи. Ми грали багато разів, проте я жодного разу за все життя не примудрився його обіграти.

Ще одне захоплення, передане мені від дідуся Василя – любов до всякого штибу головоломок, кросвордів, інтелектуальних ігор. Як і багато людей того часу, вечорами ми часто дивились «Що? Де? Коли?». Шоу дуже мене захоплювало, тому в університеті протягом 2011-2012 років я був членом команди зі спортивного «Що? Де? Коли?». Головна його відмінність від телевізійного – ми змагались не з глядачами, а з іншими командами. Метою гри було дати якомога більше правильних відповідей раніше, ніж це зроблять інші учасники.

Для вас написання книжок – це улюблена робота чи хобі?

Це моє улюблене хобі, проте не єдине. Я маю багато інших зацікавлень, але в майбутньому був би дуже щасливий, якби зміг відмовитись від своїх поточних проєктів, що приносять мені дохід, і стати саме таким письменником, яким я уявляв його в дитинстві – з вусами, у капелюсі проводити цілі дні за написанням книжок.

Що підштовхнуло до написання першої книги – «Золотий Ґрааль криптовалютного трейдингу»?

Як я вже казав, ще в дитинстві дідусь, викладач вищої математики в університеті, прищепив мені любов до свого предмету і точних наук. Це захоплення математикою я проніс через все своє юнацьке життя. Я багато нею займався, пробував сам доводити якісь теореми, обрав в університеті відповідний напрям і продовжував практикуватись вже у виші. Коли я переїхав мешкати до Києва, вступив до Києво-Могилянської академії. Там все стало значно цікавіше. Я розробляв скорингові системи, які зазвичай використовують банки та фінансові організації. Коли це дало перший прибуток, моє хобі почало мені подобатись ще більше.

За деякий час до мене звернулась велика київська фінансова установа з пропозицією розробити для них скорингову систему. Я радо прийняв пропозицію. Мені потрібно було складати алгоритми, перевіряти велику кількість гіпотез та шукати закономірності. Цей процес зайняв понад три роки щоденної роботи.

Протягом всього цього часу я вів такий собі щоденник, де занотовував найцікавіші результати: що працює, що не працює, чому щось працює, чому щось не працює, свої здогадки, ремарки і так далі. Десь через рік після завершення проєкту я наткнувся на свої нотатки і зрозумів, що це дуже-дуже цікава інформація, вартість отримання якої страшенно висока, тому що на дослідження було витрачено багато людських і фінансових ресурсів. Мені здалося, що буде круто нею поділитися. Тим паче, у мене вже була готова чернетка. І все. Я знайшов видавця, ми «запакували» мої нотатки в приємний для читача формат і запустили продаж. Таким чином народилась книга «Золотий Ґрааль криптовалютного трейдингу».

Друга книга кардинально відрізняється. Вона про знайомства на Тіндері та побачення. Як з’явилась ідея її створення?

Ідея написання другої книги в цілому не є загадкою, я доволі часто відповідаю на це питання. Моя найулюбленіша версія відповіді звучить наступним чином. Коли я написав першу книгу, яка сповнена формул, графіків, різних математичних даних, моя бабуся захотіла її прочитати. Вона це зробила і наступного ж дня зізналася, що книжка гарна, але вона нічого не зрозуміла. Це викликало у мене двоякі емоції. З одного боку, я був радий, що бабуся так швидко впоралася з прочитанням моєї книги, а з іншого – розумів, що радіти особливо нічому, бо вона нічого не зрозуміла. Коли у мене з’явився час та натхнення зайнятися другою книгою, я вирішив, що вона має відповідати двом критеріям. Перший: у мене повинен бути досвід на цю тему; другий: це повинно бути зрозуміло моїй бабусі. І, в цілому, так і вийшло. Коли ви відкриєте книгу, то побачите, що там так і пише: присвячується бабусі.

Ці 69 побачень були заради матеріалу для книги чи пошуку кохання?

Відповідь дуже однозначна, авжеж, у мене не було мети написати книгу. Я не ходив на побачення, щоб назбирати якийсь матеріал. До того ж, коли люди вперше бачать книгу, вони завжди роблять упереджений висновок про її вміст. Вони часто впевнені, що знають, про що книга і який її формат. Але, на жаль, це просто необачна упередженість. Підтвердженням цьому є безліч коментарів до Instagram-сторінки чи у Facebook, де мене засуджують за те, що я примудрився зіпсувати цілих 69 побачень. Хоча той, хто читав, знає, що історія книги зовсім не про це.

Якою повинна бути анкета дівчини, щоб вона зацікавила письменника та бізнесмена?

Ну, говорити за всіх я не можу. Не знаю, наскільки я схожий на пересічного бізнесмена чи письменника, проте можу поділитись своїми поглядами. Цьому присвячений цілий розділ в книзі. Там я розглядаю типи анкет, розповідаю, що приваблює, що відлякує і т.д. Якщо говорити про мої вподобання, то це щось, що відповідає критеріям золотої середини: не надто екстравагантно, не надто відверто, гарно, зі смаком, можливо з посмішкою, різноманітно, інколи загадково. Але, знову ж таки, не надто загадково. Наприклад, анкета, де буде одна фотографія зі спини і ще 3 меми – це дуже класно і загадково, але я б не ризикнув свайпнути такий профіль.

Чи прибутково в Україні бути письменником?

Коли мій матеріал вже був готовий, і я почав спілкуватися з різними видавництвами стосовно випуску книги, майже всі вони в один голос заявили, що написання книг українською мовою і їх продаж – це не найприбутковіший бізнес. Проте, оскільки я не професійний письменник, і друк книжки не був задуманий як комерційний проєкт, я просто радів, що книга цікава аудиторії і люди її купують.

Стосовно фінансового боку питання я можу сказати, що при достатніх стараннях і маркетингу на написанні книжок можна заробляти гроші. Проте, якщо ваша головна мета – отримати гарний прибуток, я можу з впевненістю заявити, що займатись потрібно чимось іншим. Не стверджую, що ситуація однакова у всіх українських письменників. Я знаю, що є безліч авторів, чиї праці успішно продаються. І так само я знаю письменників, яким не вдається продавати свої книги. Тому ситуація, як і на будь-якому ринку, дуже неоднозначна.

Який з ваших проєктів найулюбленіший?

В першу чергу це «Золотий Ґрааль» в Америці – «Golden Grail of Cryptocurrency Trading», оскільки це зовсім інший ринок, менталітет, підхід до вибору літератури, її прочитання, сприйняття і т.д. Це все дуже захоплююче.

Ще один молодий проєкт, з яким мені приємно працювати – це «Фундація шкільних стипендій». Він пропонує учням за різні активності, такі як участь у конкурсах, написання есе, створення соціальних, технічних чи інших ідей отримувати стипендію. Точно так само, як її отримують студенти. Це та річ, якої, здається, мені бракувало у дитинстві. Тому я з великим задоволенням займаюся цим проєктом і стараюсь всіляко йому сприяти.

У 2021 році мені видалось стати радником голови громадської ради при Державіаслужбі, і це відкрило переді мною ще один захоплюючий проєкт. До недавнього часу авіаційне законодавство України було доволі застарілим, тож мені доводилось шукати способи його модернізації. Як вивчав, як воно реалізоване в інших державах та думав над способами імплементації міжнародного досвіду в українських правовий простір. Новий і дуже цікавий досвід для мене.

Чим займаєтесь у вільний час?

З яскравих захоплень – реставрація старих, здебільшого радянських годинників. Одного разу я гуляв в районі метро Почайна. Там є стихійний ринок, на якому один з дідусів продавав старі годинники в прямому сенсі «на вагу». У нього було їх купа, і він, зваживши, продав мені цілий пакет. Задоволений, я прийшов додому, розклав годинники на столі і почав їх розбирати. Я дійшов до висновку, що всередині вони майже однакові. Це й не дивно насправді, тому що багато радянських годинників використовували один і той самий механізм. Це наштовхнуло мене на думку, що при достатніх зусиллях можна скласти один хороший робочий.

Мене це дуже затягнуло, я почав вивчати, як правильно полірувати скло, як правильно оновлювати метал за допомогою гальванічних процесів. Так інтерес переріс в повноцінне хобі.

Друге моє захоплення – це мала авіація. Одного разу мені випала нагода політати на маленькому літачку. Це мені неймовірно сподобалось, і я задався питанням, чи може проста людина без відповідної вищої освіти стати пілотом в Україні. Як виявилось, може. Не втрачаючи часу, я цим і зайнявся. Я навчався на пілота, пройшов теорію, потім практичний курс. Це зайняло приблизно рік. І, після здачі іспиту з екзаменатором, я став гордим власником пілотської ліцензії з номером 020053.

Через свою любов до авіації я намагаюсь завжди бути присутнім на громадських засіданнях та обговореннях Державіаслужби. А коли в Україні почала зароджуватися організація «Авіація загального призначення України», то я, не вагаючись, до неї приєднався. Це одна із дуже небагатьох організацій, членом якої я є.

Чи побачимо ми найближчим часом нові книги Андрія Мероника?

Я дуже хочу створити нову книгу найближчим часом і вже веду над нею роботу. Можливо, найближчим часом я зроблю якийсь спойлер. Але вже можу сказати, що це буде щось зовсім інше, не схоже ні на «69 невдалих побачень», ні на «Золотий Ґрааль криптовалютного трейдингу».

Як знаходите час на написання книжок у своєму щільному графіку?

Зазвичай я пишу пізно ввечері. Я дуже стараюся зберегти ту технологію, яку вигадав для себе під час написання книги «69 невдалих побачень». Отримую величезне задоволення від написання книги на друкарській машинці. Проте, машинка доволі гучна, тому користуватись нею можу тільки вдень, на вихідних. Беручи до уваги те, що натхнення переважно приходить вечорами після роботи, доводиться працювати за ноутбуком. Тому, якщо «Золотий Ґрааль» був повністю написаний на ноутбуці, а «69 невдалих побачень» - на друкарській машинці, то нова робота, м’яко кажучи, гібридна. Половина пишеться на ноутбуці, половина – на друкарській машинці. Я вже уявляю, скільки додаткових і непотрібних зусиль доведеться прикласти, щоб поєднати це все в один матеріал. Але це мене не лякає.

Що порадите людям, які хочуть написати власну книгу, але бояться?

Боятися точно не слід, у вас завжди є ваша аудиторія – близькі, друзі, родичі. Саме їм я б радив показувати першу свою роботу, а не публікувати на форумах письменників чи видавців. Як на мене, психологічно дуже важливо, щоб перший отриманий фідбек був позитивним. Якщо ви написали відверто невдалу книгу, щира правда вам ні до чого. Навіть якщо критика від фахівців буде конструктивною, скоріш за все, вона опустить вам руки. Але писати книги – це такі ж самі тренування, як і ходити у спортзал.

А якщо ви отримаєте відгук від своїх близьких, він, вочевидь, буде нейтрально-позитивним або негативно-прикольним, і не відіб’є у вас бажання продовжувати.

Це ми розглянули сценарій, коли книга вийшла така собі. Але цілком ймовірно, що вона вийде у вас крутою. Проте, навіть в такому випадку, я раджу отримувати перші відгуки від близьких людей. Можливо, це не зовсім професійно, але, з психологічної точки зору, для новачка це матиме значно кращий ефект. Наступний важливий крок – поділитися книгою з широким загалом. Тут у вас є 2 варіанти. Ви можете зробити дуже швидко, дуже просто і, в цілому, дуже доступно – створити аккаунт в соц. мережах і на форумах, запустити свій сайт чи блог і там публікуватися. Другий варіант працює, якщо ви хочете отримати фізичну паперову книгу. Тоді потрібно підготувати матеріал: вичитати, виправити, структурувати. І написати усім українським видавцям, запропонувати свій текст. Відповідно до того, наскільки якісним він буде, вони запропонують вам різні формати співпраці. Хтось запропонує видатись повністю за кошти видавництва, хтось – розділити витрати, а хтось просто назве ціну за друк певної кількості примірників. Боятися точно нема чого.