Навіть Лєпс не витримав

Аню, розкажи, будь ласка, про початок такого шикарного проєкту! Хто із російських зірок став твоєю першою жертвою і за яких обставин?

Війна застала мене у Буковелі. Я до останнього не вірила в те, що в 2022 році, в цивілізованому світі, так може статися. Поїхала туди без документів і грошей. Прокинулась від дзвінка найкращого друга і була просто в шоці. Вийшла з номера, навколо суматоха, усі бігають, метушаться, до банкоматів та заправок – черги. І ось ми з друзями їдемо в машині на пошуки бензину, я сиджу на задньому сидінні, копаюсь в чатах ТГ, хтось із друзів скидує туди пост Тіни Канделакі у підтримку путіна. І таке мене зло взяло! Думаю: «Як можна писати таку маячню?!». Полізла в сварку, та мої коментарі швидко видалили. І тут в чат надсилають номер її директора Табріза. Я моментально пишу йому СМС від Анни Фурії Гітлер, правнучки того самого пана Адольфа, і запрошую Тіну ведучою до нас на корпоратив прихильниць фашизму. 

І що відповів Табріз?

Як і більшість російських зірок та їх менеджерів – нічого, просто відправив в бан. Тут мені надсилають пост Баскова. Теж якийсь повний сюрреалізм про важливість спецоперації і фашизм в Україні. Шукаю номер його менеджерки. Пишу їй. Та не відповідає. Я запостила скріни цих повідомленнь собі в ФБ і Інсту. Також злила номери і запропонувала всім бажаючим доєднатись до цього пранкерства. 

Підписники зацінили?

Дуже! Отримала багато повідомлень вдячності типу: «А-а-а-а-а-а, це – перше, що розсмішило мене в цей жахливий час!», «Не зупиняйся, ми ржемо всім бомбосховищем!». Посипались «замовлення» на це медіакілерство: напиши гурту Любе, напиши Кіркорову, напиши Бузовій! Організатори концертів зливали мені ті номери, яких у мене не було. Написало навіть декілька людей із концертного бізнесу росії — підігнали класний ексклюзивчик по номерам. Тільки дуже просили: не спали, де взяла, в мене діти, жінка, я просто не хочу загрози їх безпеці, ти не розумієш, як у нас крутять гайки!

Хоч хтось із зірок відповів?

Дана Борисова — ну, я там не дуже гарно пожартувала, про ескорт, венеричні хвороби, трошки нижче плінтуса і правда вийшло. Я так здивувалась, що вона мені відповіла, що спробувала щиро з нею поговорити, вибачилась за такий жарт, запитала, невже їй не боляче від того, що несеться, невже вона може таке підтримувати, вона ж завжди любила Київ. Але Дана з’їхала і сказала, що лишиться при своїй думці. Також Григорій Лєпс написав мені: «Привет далба*б!». Я скинула йому фотку декольте з прапором УПА, після чого він мене забанив. 

Порадила дружині Стаса Михайлова звернутися до психолога

Ніхто не намагався помститись?

Було декілька, ну, геть дитячих недолугих спроб. Подзвонив якийсь пацан — запитував, чи не набридло мені жити і все таке. Але ж я, побачивши російський номер, відразу здогадалась, що наразі буде, маякнула товаришу, той зняв все на камеру, я у відповідь наїхала на хлопця – що ж ти за джентльмен такий, дівчині погрожуєш. Той через хвилину кинув слухавку. Ще якісь школярі виклали у російський паблік, де вони постять мертвих українських солдат, мої посилання на соціальні мережі та домашню адресу. «Мамкіни мстітєлі» налякали, ой-ой-ой! Теж мені – таємна інформація. Кажу, ну-ну, приїдьте хтось під двері, може від сусідів отримаєте або від конс’єржів. Прилітали в ТГ в особисті повідомлення — дуже косо і криво написані погрози, просто набір матюків, відсутність ком, помилки в словах, я реально не могла зрозуміти, що більшість цих дітей від мене хочуть і що мають на увазі. Що показово — через кілька годин вони видаляли свої діалоги. Та й до того, у більшості не було ні аватарок, ні номерів, ні навіть нікнеймів. Суцільні боти.

Страна свободных людей, ага. Доречі, раз на кілька днів трапляються і атаки з ботоферм. Пишуть російські номери, на аватарках прапор України, але якщо погортати трохи далі — тупо фоточки казахів якихось. І смс типу: «За поддержку нацистского режима следует наказание по всей строгости закона! Жди, за тобой придут!». Під настрій відповідаю їм у дусі: «Идите в… », хоч і розумію, що ніхто того не прочитає.

О, а ще Яна Рудковська злила скріни моїх повідомлень на російський гламурний сайт Супер.Ру чи якось так. Вони постійно пишуть повну єрєсь про Макса Барських. Зуб на нього мають, вочевидь. Дружина Стаса Михайлова виклала собі в соцмережі моє йому повідомлення, на що я їй відповіла: «А чого ви читаєте телефон свого чоловіка? У вас немає довіри у відносинах? Може, ви тоді звернетесь до психолога?».

Що являє паблік «Я вам пишу» собою зараз?

Це невеличка спільнота небайдужих людей, яка робить свою справу. Такі собі месники діджитал фронту. Ми намагаємось канселити не тільки публічних людей. Зливаємо номери солдатів, які намагались переслати накрадені в Бучі пральні машини. Шукаємо контакти людей, які закликають в соціальних мережах вбивати українських дітей, або кажуть, що всі українки – проститутки. Мої підписники часто раніше за мене знаходять якісь контакти, без них я не впоралась би!

Знаєте, ось я знаходжусь в безпеці, іноді мене накриває, що я займаюсь якоюсь фігнею, тупо булінгом, що треба бути вище цього всього, що помста – це вибір слабких. А потім читаю в новинах про п’ять ракет по Львову. Чи бачу відео, де вдарили ракетою по сусідньому від мого будинку. Чи знову перевіряю в чаті чи живий мій друг, який зараз в АЗОВі. Чи ще одному другу на передову кидаю якийсь жарт із пабліка, а він каже: «Та читав! Твій паблік – єдине, що я читаю постійно! Мала, не зупиняйся!». І розумію: ні, не фігнею. Бо на війні – як на війні!

Анна Салата