Юрій Ткач розповів, як вчився в одному універі разом із батьком
Гуморист, ведучий та один з коміків проєкту «Розсміши коміка по-новому» Юрій Ткач пригадав курйозну історію про батька.
Читайте також: Віктор Андрієнко розповів про складний період у житті
У кожного з нас є курйозні історії зі шкільних та студентських років. І це зазвичай ті ситуації, які колись приховувались від батьків, а зараз навряд можна розповісти дітям. Та якщо ця смішна до сліз історія зі студентства напряму пов’язана з батьками, то її, навпаки, хочеться розповісти! Так і зробив суддя шоу «Розсміши коміка по-новому» (Новий канал) Юрій Ткач.У мене дві освіти, а в батька – три. Останню батькову та мою ми святкували одночасно, оскільки два з половиною роки вчилися разом, – сміючись, розповідає Ткач у YouTube-проєкті «ТеСАМеШоу». – Я займався КВК, а мама завжди казала: «Юра, тобі треба друга освіта, щоб займатися не смішинками, а серйозними справами». Врешті вийшло так, що батьки оплачували мені другу вищу освіту, а я туди не ходив. Сподівався, що оцінки мені поставлять просто так. Щоб ви розуміли, спеціальність «Економічна кібернетика», де було п’ять мов програмування. І це капець! Більше того, саме під час сесії, взимку, ми їздили командою «Дніпро» на виступи КВК. Тож треба було якось домовлятися з викладачами.
Гуморист, ведучий Юрій Ткач
Пресслужба Нового каналу
Читайте також: Леся Нікітюк розповіла про звички, пов’язані з допомогою ЗСУ
Далі вийшло так, що всі серйозні та найважливіші державні іспити Ткач пропустив. А пропозицію від університету вступити ще раз, аби закрити їх, не прийняв. Так і не вийшло в Юри отримати другу вищу освіту.Батьки дуже образилися на мене. Але я сказав, що виправлю цю помилку. Дізнався, що в Дніпрі є ще один виш, в який легко вступити. Розповів про це батькам. А через день тато такий: «Юрчику, щоб ти не «злиняв», я буду з тобою вчитись». Я був шокований, – пригадує гуморист. – Коли вперше прийшов і сів за парту поряд із батьком, то не міг повірити в те, що відбувається (сміється). Але найцікавіше, що фестивалі КВК ж не припинялись, і ми продовжували туди їздити. Якось, пам’ятаю, зателефонував тато і сказав: «Вітаю! Ти відмінник». Ось так батя «рішав» за мене сесії.
Нагадаємо,