Джамала рассказала о трагедии в семье: Это очень личная история
Сегодня Украина чтит память жертв депортации крымскотатарского народа, которая началась в этот день - 18 мая в 1944 году.
Читайте також: Від пацанки до панянки-4: перевоспитание девушек за границей могло закончиться тюрьмой
Певица Джамала решила поделиться с поклонниками личной историей. На своей странице в Инстаграм артистка, которая совсем скоро станет мамой во второй раз, рассказала о трагедии. которая случилась 18 мая в ее семье.В 1944 году ее прабабушку с пятью детьми, которые были еще совсем малышами, принудительно отправили в Среднюю Азию. Самая маленькая дочь умерла по дороге, и девочку даже не разрешили похоронить, а просто забрали тело ребенка у матери.
Хочу розповісти вам про 18 травня 1944 року. Це дуже особиста історія. Це трагедія моєї родини. Зранку 18 травня мою прабабусю Назилхан з п’ятьма маленьким дітьми на руках посадили в товарні вагони і відправили до Середньої Азії. І це в час, коли вона чекала на чоловіка з війни. Їхали вони в жахливих умовах майже два тижні. Найменша дитина, донечка, на жаль, померла в дорозі. Дівчинку не дали поховати, радянські солдати забрали її у матері.
Читайте також: Наталья Холоденко рассказала, как появляется секс-зависимость
Джамала отметила, что ей повезло лично слышать эту историю от своей прабабушки. К сожалению, певица тогда была еще слишком маленькой, чтобы расспросить больше.Мені пощастило, я знала свою прабабусю, дитиною спілкувалася з нею. Хоча я була дуже мала, щоб розпитати більше. Але я пам’ятаю, що мої дідусь і бабуся, мої батьки розповідали історію цього дня. Щоб ми з сестрою знали і пам’ятали. Багато людей загинуло, зникли безвісти, не народились... переписана і загублена справжня історія, знищена архітектура, культура. Неможливо оцінити всі втрати. Найменше, що ми всі можемо зробити – пам’ятати.
Сын Джамалы Эмир-Рахман
Певица мечтает, чтобы ее сын Эмир-Рахман когда-нибудь смог, так же как и сама она, будучи маленькой, прийти на площать в Крыму и почтить память умерших.У нас з татом була традиція – кожного 18 травня ми їздили на мітинг в Сімферополь. Це був не тільки День пам’яті, це був день зустрічей. Багато родичів, друзів зустрічались на площі. Дуже хочу, щоб мій син, як колись і маленька я, приходив на площу в Криму і вшановував пам’ять померлих. Щоб він знав і пам’ятав історію кримськотатарського народу.
Напомним,