Безумовно, класична акустика завжди залишається на піку популярності, адже до неї часто звертається навіть найдосвідченіший професіонал. Це часто перша гітара для новачка, ідеальний інструмент для величезної кількості жанрів. Проте сучасні технології не стоять на місці й у сфері музики, тому у пошуках довершеної гібридної акустики з’явилася електроакустична гітара. Чи варто обирати її замість класичного інструменту та які переваги на вас чекають, можна дізнатись далі.

Що таке електроакустична гітара?

Вона має досить великі розміри та важкий корпус. До неї через спеціальний роз’єм підключається звукознімач, темброблок та тюнер. Перша така гітара була запропонована 1916 року та мала зовнішній вигляд як у дредноута. Її представили просто як гітару зі збільшеною гучністю звучання. Особливої популярності вона набула у 80-х роках, коли наступила епоха рок-груп, де звучання електроінструменту було обов’язковим.

У склад темброблоку входить регулятор рівня вихідного сигналу та двох- або трьохполосний еквалайзер (високі, середні та низькі частоти). Він може живитись від батарейки 9V або ж типу АА. Хроматичний тюнер оснащений яскравим дисплеєм, аби його було добре видно навіть на сцені та при будь-якому освітленні. Найкращі відомі виробники електроакустичних гітар це Yamaha, Ibanez, Fender та Epiphone.

Використання

Така модель використовується для сценічних виступів та для звукозапису в студії. Її обирають для гри при вже дуже хорошому рівні, коли етап навчання завершений і музикант переходить до виступів та самостійної творчості. Для запису звуку з такого інструменту вже потрібен зовнішній конденсаторний мікрофон. Загалом усі, хто працює з електрогітарами, так чи інакше зіштовхнуться з вибором та затратами на додаткове обладнання. Це означає, що електроакустична гітара підходить для високого рівня володіння грою, концертних виступів, але не для практики, навчання та домашньої любительської гри.

Переваги електроакустики

● Гучніший звук;

● Варіативність звучання;

● Можливість обробки звуку;

● Ідеальна для високого рівня гри та концертної діяльності.

Недоліки

● Більший розмір та вага;

● Висока ціна;

● Необхідність у додатковому обладнанні;

● Більш складна до використання (через додаткову техніку, наявність 12 струн тощо);

● Важкість пересування.

Таким чином ми можемо зазначити, що для домашньої аматорської гри, періодичної практики «для душі» і тим паче для навчання варто користуватись лише класичною або акустичною гітарою, що має легку і зрозумілу конструкцію. Її звук не залежить від додаткового обладнання, її легко переносити. Не варто кувати електроакустичну модель і «на перспективу», бо техніка виконання у цих інструментів відрізняється. Для чіткої точної гри варто засвоїти класичний інструмент, а вже з переходом до виступів можна перейти на електроакустичну модель або інші гібридні моделі гітар.