Украинские телезвезды – о том, как рассказать детям о Covid-19

Александр Кива

Александр Кива

Главный редактор, руководитель журнала «Теленеделя»

Все статьи автора...

Украинские телезвезды – о том, как рассказать детям о Covid-19
Украинские телезвезды – о том, как рассказать детям о Covid-19
пресс-служба

Правильно и доступно рассказать малышам о пандемии и поддержать их в тревожные минуты.

Читайте такжеАктер Павел Тупиков – о борьбе с коронавирусом, осенней хандре и ритуалах, чтобы держать себя в тонусе
Именно такой целью задались творцы международного проекта «Мой герой — это ты». В этом году они выпустили в свет одноименную книгу для малышей и родителей всего мира, переведя ее на множество языков и диалектов.   Украина не осталась в стороне и показала свою интерпретацию «Мой герой — это ты» — аудиокнигу, озвучить которую взялись отечественные звезды. Это Олег Скрипка, Светлана Тарабарова и Тимур Мирошниченко. Все украинские папы и мамы уже могут послушать вместе со своими детьми историю «Мой герой — это ты». 

По случаю выхода книги мы расспросили о том, как общаются с детьми о пандемии знаменитые телезвезды — Елена Кравец, Анатолий Анатолич, Александр Педан, Даша Трегубова и Оля Цыбульская. 

Вы говорили с детьми о пандемии и Covid-19? Спрашивали ли они сами?

Елена Кравец: Старшая дочь спрашивала. Мы обсудили этот вопрос с Машей, когда все только началось и никто ничего особо не понимал. Решили отдаться на волю судьбы и посмотреть, что из этого получится. Но честно скажу: мы совсем не паниковали.

Анатолий Анатолич: Так, звичайно, ми говорили про Covid-19. Перш за все про те, що світ змінився. У нас у планах були подорожі, які довелося скасувати. Ми говорили про те, що треба захищати бабусю й дідуся від цієї хвороби, тому що вони в зоні ризику. І я врешті-решт хворів, тому, звичайно, вони знають, що хвороба існує. Але, на щастя, не бачили нічого страшного, пов’язаного з цією хворобою.

Александр Педан: Так, я говорив із Маріком, якому тільки виповнилось 3 рочки. Тому що, коли ми ходили по магазинах, йому одягали маску. І мені треба було пояснити, що зараз карантин, всі хворіють, і щоб не захворіти, треба вдягнути маску. З Лєрою, старшою дочкою? Їй 15 років, вона дізналася про все ще раніше за нас.

Даша Трегубова: Моїй Поліні було 8 років, коли почався локдаун, тому про вірус вона знає від самого початку. Я абсолютно спокійно пояснила їй, що відбувається, але не робила акцент на сумній летальній статистиці.

Оля Цибульская: Нестор – дуже дорослий хлопчик у свої 5 з плюсом, як він каже. Тому, звичайно, він знає все. Ми не садили його дивитись новини, бо від них навіть дорослим стає моторошно. Але розповіли все так, як є. Про небезпеку, наслідки й засоби захисту. 

Було б нечесно мовчати, чому улюблені розваги в торгових центрах і сімейні поїздки, які він обожнює, поки що на паузі.

Как, по вашему мнению, правильно общаться с малышами на эту тему? В формате сказки/истории или на языке взрослых?

Анатолий Анатолич: Я думаю, що треба пояснювати. Не думаю, що розповідати про це у вигляді казки для дев’ятирічної дитини актуально. Треба все-таки говорити, пояснювати та показувати приклади. Зараз доступні будь-які матеріали в медіа, тому я думаю, що це можна показувати й розказувати максимально доступно.

Елена Кравец: Я этого не делала. Смотрела на них и понимала: «Зачем им сейчас эта информация?». Они пока не принимают решений относительно своего поведения. Единственное: расстраиваются, что большие игровые комнаты закрыты, и мы не можем туда ходить. А других побочных эффектов и издержек для них нет. Они знают, что карантин – это когда все закрыто. Спрашивают, скоро ли откроется. Но в подробности я их не посвящаю.

Александр Педан: Я – за мову дорослих. Ми пояснили, що він може захворіти. Якщо буде хворіти, то сидітиме вдома, нікуди не ходитиме і гратися з друзями теж не буде. Тому треба вдягати маску.

Даша Трегубова: 

Я сама аж ніяк не панікер. Дуже люблю різноманітні антиутопії і неодноразово прокручувала в голові всі сценарії апокаліпсису й варіанти виживання у ньому. Чесно кажучи, навіть до нашестя зомбі готова, тому і з дитиною розмовляю про все нормальною дорослою мовою без зайвого драматизму.

До того ж у нас в родині є багато людей, кожен зі своєю думкою і ставленням до того, що відбувається. Тому Поля отримувала інформацію з різних джерел. І як звичайна 8-річна дитина вона має доступ до інтернету – звідти теж версії прилітали. Головне – що б не відбувалося у світі, не сіяти паніку. У ній ніколи не буде вирішення питання.

Від самого початку ми всі запаслися масками і подарували Полі маленькі приємні дитячі антисептики.

Оля Цибульская: Залежить від того, як краще ваша дитина сприймає інформацію. Ми з перших днів кажемо усе, як є, бо Нестор сам багато читає і відрізняє казку від справжніх подій.

Как дети отреагировали на то, что родители чаще стали находиться дома? Как изменился распорядок дня во время карантина? Стали ли больше проводить времени с дочками и как?

Александр Педан: 

Діти тільки тішилися з того, що ми стали частіше бути вдома. Особливо – найменший. Він радів, як ніхто. Маленькі в такому віці дуже люблять увагу. Для них це була можливість бачити тата щодня. 

Удома стало просто: всі почали виконувати свої хатні обов’язки. Єдине, що ми додали регулярні прогулянки, щоб не засиджуватися вдома.

Елена Кравец: Им очень нравилось, когда мы все болели. Так получилось, что в один момент заболели все, кроме Вани и Маши. Сидели вместе на изоляции, нянь не было, никто не приходил помогать. Малышне очень понравилось, что и мама, и папа постоянно были дома. 

Анатолий Анатолич: Весняний локдаун дуже змінив наше життя, і ми багато часу провели вдома. За таку кількість годин із родиною, як би це не звучало, я вдячний ковіду. Ми багато бували на вулиці, багато гуляли. Наша родина живе за містом, тому ми могли не контактувати з людьми. А от останні півроку я працюю, а діти навчаються у звичайному режимі. Не враховуючи двотижневу ізоляцію під час моєї хвороби, коли родина теж була ізольована, хоч вони й не захворіли.

Даша Трегубова: Ми кілька місяців всією родиною були у моєї сестри та її чоловіка в заміському будинку. Тому цей час, незважаючи на трагічність, став нагодою побути разом і поспілкуватися. Ми зі сценаристом почали писати сценарій, який зараз отримав фінансування Держкіно і стане повнометражним фільмом наступного року. Завдяки прекрасному режисерові Дмитру Томашпольському у нас з'явилася нагода разом із Полею знятися у його новому проекті Space – який актори знімали самі під час карантину. А ще нарешті передивилися разом всього Гаррі Поттера – і це було прекрасно.

Оля Цибульская: Син зрадів, що стало багато сімейного часу. І нам всім він пішов на користь. Так, я засмутилась з приводу перенесення туру Україною до кращих часів, але ми стільки всього придумали! Викинули купу непотрібних речей з дому, розмалювали фарбами стіну в квартирі, влаштували тіньовий театр, готували море смачних страв разом, а ще – проводимо багато часу з Бабусею і Дідусем. Мені здається, стосунки з найближчими стали більш якісними. Ми роздивились одне одного і почули. Не поспіхом «Як справи?», а із задоволенням.

Какие бы советы вы дали молодым родителям, которые говорят о пандемии с ребенком? В каких словах и поступках сейчас особенно нуждаются дети?

Даша Трегубова: Зберігати спокій, але привчати до елементарних правил поведінки – мити руки, носити маски, користуватися антисептиком і тримати дистанцію. Поля все це робить бездоганно (як і ми всі), тож нашої родини, на щастя, вірус не торкнувся. На жаль, друзі та знайомі хворіють, підтримуємо їх на відстані.

Анатолий Анатолич: Я проти технологій, коли дітей намагаються чимось налякати. Треба знаходити інші форми пояснення того чи іншого моменту: пояснювати й показувати своїм прикладом, що треба мити руки, носити маску, бути спокійним і не панікувати в будь-якій ситуації.

Александр Педан: Мені здається, діти не бояться карантину та коронавірусу. Вони цього ще не розуміють. Особливо – маленькі. Діти набагато більше бояться ситуацій, коли батьки не гратимуться з ними і обділятимуть їх увагою. Тому користуйтеся моментом і тіштеся, що у вас є час бути разом. Діти виростуть і подякують вам за це.

Оля Цибульская: 

Усі дорослі колись були дітьми, але не всі про це пам’ятають. Ігри з дитиною класно розвивають малюка. І витрясають з голови дорослих море непотрібних думок. Я називаю це усвідомленим батьківством. Коли виховання дитини ти перекладаєш не на вихователів, а береш відповідальність на себе. І маєш час відчути що із зробленого разом дає результат. Це такий кайф!

Часто чуєш «Що посієш – те пожнеш». В стосунках з дитиною можна це відчути кожною клітиною.

В связи с карантином весь мир перешел в онлайн. Как изменился ваш стиль жизни в новых реалиях?

Оля Цибульская: Роботи стало більше. Артисти сьогодні мусять бігти в 1000 разів швидше, аби не втратити все, що було зроблено роками.

Дуже радію своїм друзям з інстаграм. Ми тісно спілкувалися і до пандеміі, а тепер стали рідними. Ділюсь там своїм життям і надихаюсь ідеями від підписників.

Стало більше студійної роботи, на яку колись не було часу. Тому й пишуться хіти. Світ швидший, ніж ми можемо уявити. Підозрюю, що людина слабка у плануванні майбутнього порівняно зі Всесвітом. Все, що ми можемо: жити так, як відчуваємо тут і зараз. Я планую бути щасливою і вам усім того бажаю.

Елена Кравец: Не сказала бы, что сильно что-то поменялось. У меня было несколько онлайн-встреч. Продукты я все так же покупаю в обычных магазинах. Только овощи и фрукты заказываю онлайн. Хотя я и до карантина это делала. Наверное, просто больше начала ценить живое человеческое общение.

Анатолий Анатолич: 

По-перше, якщо взяти мою роботу в проєкті «Ранок з Україною», то ми не пропустили жодного дня. Навіть під час найбільш жорсткого локдауну ми завжди були в ефірі, тому що це важливо. По-друге, мій YouTube-проєкт «Зе Інтерв’юєр» – це по сути і є онлайн-проєкт. Ми були і залишаємося онлайн, і в нас є змога це робити. 

Чи зміниться світ? Безумовно він зміниться, але я відчуваю, що після закінчення пандемії відбудеться сплеск творчої активності в усіх сферах: у медіа, в телебаченні, в музиці. Я вірю, що будь-яка подібна криза спонукає до великого спалаху нового крутого контенту. Тому певен, що наступні два роки будуть надзвичайно цікавими.

Александр Педан: Я, як і всі, цього року відкрив для себе онлайн. Я не хочу, щоб із цим роком асоціювалося слово «локдаун». У мене 2020-ий асоціюється зі словом «онлайн». 

Завдяки карантину я пройшов курс та отримав диплом капітана вітрильної яхти. Там було 12 теоретичних занять, і в офлайні я би точно не зміг знайти стільки часу на навчання. А в онлайні в мене вийшло. 

Так само останнє моє відкриття – це онлайн-корпоративи. Ніколи б не міг подумати, що це можливо. Але мій досвід прямих ефірів на телебаченні і корпоративних заходів дали змогу зараз із задоволенням вести корпоративні заходи онлайн-формату. Що це значить? Що ми спілкуємося з керівництвом компанії чи корпорації, а за цим спостерігають удома на комп’ютерах, телефонах чи планшетах співробітники компанії. Ми їх вітаємо, розповідаємо про досягнення року і плани на майбутнє. Одного разу навіть Freedom Jazz грали в пустій залі, але грали для людей, адже це показували в онлайні. 

Світ після пандемії буде іншим. Багато хто найближчим часом працюватиме в домашньому режимі, онлайн, дистанційно. Та всі ми сумуємо за офлайном. Давайте вже винайдемо цю вакцину і будемо мандрувати. Я думаю, що весь світ, як і я, скучив за подорожами і відкриттям для себе чогось нового.

Даша Трегубова: З початком пандемії у мене з'явилося безліч роботи, але тепер в онлайн-режимі. Інтерв'ю, зуми, прямі ефіри в інстаграмі, навіть #дашачитає карантин edition – де я читала вірші онлайн на замовлення своїх підписників. Багато проєктів відмінилися, але з’явилися інші. Онлайн-шопінг і доставка їжі – тепер це повсякденна річ. Кінопроби теж здебільшого перетворилися на самопроби – я записую їх удома. Повідмінялося багато подорожей – навіть довелося здавати квитки у Марбелью, які я придбала, щоб відсвяткувати свій березневий день народження із друзями . «Золоту Дзиґу» цьогоріч також вела в онлайн-форматі, зі студії.

Зйомки проєктів тривають, але вся група виходить на майданчик в обмеженій кількості, у масках і тримає дистанцію.

Поля до школи поки що не ходить – навчаємося вдома під керівництвом викладачів онлайн. Навіть заняття з гітари і фортепіано так проходять. Вчора був онлайн-концерт у зумі учнів нашої викладачки з музики.

Думаю, вірус прискорив і без того швидку діджиталізацію світу. Але у житті і роботі онлайн є свої переваги – можеш більше часу проводити з рідними. Але мені дуже шкода всіх друзів і знайомих, чий бізнес (івент або ресторанний) переживає серйозну кризу. Вони шукають шляхи виходу з неї, вигадують нові продукти й рішення.

Наприклад, організовують весілля онлайн – з ведучими, конкурсами, гостями, яким заздалегідь доставили їжу та реквізит для розваг. Або знайомі власники бару створюють алкогольні цукерки – мармелад зі смаком улюблених коктейлів. Всі намагаються врятувати бізнес. І я вірю – ми прорвемося.


Облако тегов


Материалы по теме

x
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее...
This website uses Cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more... Ознакомлен(а) / OK