«Я хочу, щоб «Додому» подивились у Криму». Ексклюзивне інтерв’ю Нарімана Алієва

Александр Кива

Александр Кива

Главный редактор, руководитель журнала «Теленеделя»

Все статьи автора...

«Я хочу, щоб «Додому» подивились у Криму». Ексклюзивне інтерв’ю Нарімана Алієва
«Я хочу, чтобы «Домой» посмотрели в Крыму». Эксклюзивное интервью Наримана Алиева
пресс-служба

Наріман Алієв — один з українських режисерів нового покоління.

Його повнометражний фільм «Додому» розкриває невидимі проблеми кримських татар та вписує сучасні події у контекст важкої історії корінного народу Криму. З нагоди 30-ї річниці Незалежності України національний онлайн-кінотеатр SWEET.TV відкрив безкоштовний доступ до стрічки «Додому» для території Криму.

Режисер поділився цікавими подробицями зйомок і своїм ставленням до ініціативи стрімінгової платформи. Детальніше — читайте в інтерв’ю.

Розкажіть трохи про історію створення фільму. Як пов’язані ваші короткометражні фільми з фільмом «Додому»?

«Додому» створювався з 2016 до 2019 рік, але його можна пов’язати з короткими метрами. Це певний фінальний вислів після всіх моїх навчальних робіт, де тема, ідеї та навіть інструменти реалізації дійсно були перенесені з напрацювань, що були на короткометражних фільмах.

Проте свої короткі метри я сприймаю саме як навчальні роботи. В них я намагався напрацювати навички, спробувати свої сили та весь досвід використав у повному метрі.

Чи пов’язана стрічка з вашою особистою історію?

Звісно. Це певна рефлексія на події, що відбулися зі мною. Є приклади в реальних історіях про кримських татар, які воювали на Донбасі, але сюжет не було списано з якоїсь конкретної. «Додому» — повністю вигадана історія.

Якщо брати особисте, 11 років тому я втратив рідного брата. Цей досвід був перенесений у фільм як історія родини, яка пережила смерть близької людини; через цю втрату вони намагаються знайти наново один одного та свою сім'ю. 

Я намагався провести паралель зі своїми спогадами й своїми стосунками з батьками, своїм ставленням до батьківщини та взагалі своїм місцем у світі. Я досить часто задаю собі ті запитання, які звучать у фільмі.

Сюжет фільму розповідає про сьогодення України. Чи мали ви на меті провести паралелі з більш давньою історією кримськотатарського народу, зокрема депортацією кримських татар після Другої світової війни?

Коли ми говоримо про кримських татар у будь-якому контексті, так чи інакше історія депортації впливає на все, що відбувається. Вона завжди є одним з чинників, бо депортовані були всі. Немає жодної кримськотатарської сім’ї, яка б не була депортована. Вся подальша історія для кримських татар поділилася на два етапи: до 1944 року та після. Повернення до Криму наприкінці 1980-х — це та подія, що допомогла зберегти кримськотатарську націю.

Розповідаючи про кримських татар, неможливо не говорити про те, що торкнулося кожного. Це наш національний наратив. Ми були депортовані з рідної землі, ми зробили все, щоб сюди повернутися та зробимо все, щоб тут залишитися. Це певною мірою національна ідея.

Де було знімати найважче? Який момент зйомок запам’ятався найбільше?

Кіно загалом не легко знімати. Знімальний процес у цілому дуже дорогий, тож підготовчий етап зйомок — надважливий. Адже ще на стадії підготовки кожен член команди повинен знати в який день і що він буде робити. Так було й у нас. Ми мали план, проте щось давалося легше, щось складніше.

Якщо казати про форс-мажорну подію — це було переохолодження Ремзі Білялова (ред: виконавця однієї з головних ролей), коли він у жовтні купався в річці. Ми не закінчили той знімальний день, повезли його в лікарню. Дорогою Ремзі казав: «Нам треба повернутися, нам потрібно дозняти». А я просто боявся, що він помре. На щастя все закінчилось добре. Це теж досвід: виявляється, не треба кидати акторів у жовтні в річку, якщо до цього немає дуже важливої потреби.

Чи є хтось у Криму, кому ви хочете показати свій фільм? Кому його обов’язково варто подивитися?

Якщо ти робиш кіно, ти хочеш, щоб його дивились. Звичайно я хочу, щоб його побачили в Криму. Проте на окупованих територіях дуже важко показати людям фільм легально.

Я загалом хочу, щоб його дивилися вдома. І так само я радію, коли у глядачів у різних країнах світу з’являється можливість побачити фільм і почути про Крим. 

Як ви ставитеся до того, що SWEET.TV відкриває доступ до фільму безкоштовно для всієї території Криму?

До цього дня не було легальної можливості безкоштовно транслювати фільм на території Криму. Була ситуація, коли фільм хотіли придбати росіяни для дистрибуції на території РФ. Де факто стрічка транслювалася б й у Криму. Але співпраця з Росією неприпустима для мене, поки території України окуповані. Тому фільм не було продано та передано.

А з території України це робити важко. Тому, коли я дізнався, що SWEET.TV хочуть взяти на себе таку відповідальність і показати фільм «Додому» безкоштовно на території Криму, я був радий і можу тільки подякувати за це. Сподіваюсь, люди скористаються цією можливістю.

Яке українське патріотичне кіно ви б порадили подивитися українцям, зокрема в Криму?

Раджу в принципі дивитися українське кіно. Серед інших, я б порадив подивитися «Атлантиду» та «Погані дороги». Також раджу старі стрічки Олександра Довженка. Зараз дуже багато національних фільмів на будь-який смак, тож я гадаю кожен знайде для себе якісне кіно. Головне — бути відкритим для українського кінематографа. Я радий, що все більше людей долучається до національного продукту, й такі онлайн-кінотеатри як SWEET.TV дають можливість доступно, зручно та легально це робити.


Облако тегов


Материалы по теме

x
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее...
This website uses Cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more... Ознакомлен(а) / OK