MONATIK – про трансформацію стосунків із дружиною: «Війна – найстрашніше та найскладніше випробування»
Український мультиартист MONATIK дав одне з найвідвертіших інтерв’ю у своїй кар’єрі.
Інтерв’ю MONATIK із Машею Єфросініною можна сміливо назвати одним із найвідвертіших у його кар’єрі. Вони обговорили як теперішнє життя артиста, так і його минуле. Зокрема, він поділився кумедними історіями про дитинство та перші кроки в якості танцюриста, болючими спогадами про смерть батька та нестерпність своєї професії, а також вперше у деталях розповів love story з дружиною Іриною.
Чому вирішив залишитися за кордоном, коли в Україні почалася війна?
Новини про війну застали MONATIK з родиною у Барселоні. За декілька днів до повномасштабного вторгнення росії вони вирушили у відпустку, яка після 24 лютого, по суті, перетворилася на спасіння від обстрілів і ракет. Рішення залишитися за кордоном далося артистові непросто. З початку війни MONATIK активно займається просвітницькою, волонтерською та соціальною діяльністю. Лише у перші дні після 24 лютого він надіслав більше 2 млн гривень на гуманітарну допомогу (зараз ця сума набагато більша), підтримує військових, дав вже три благодійні тури Європою, допомагає волонтерам, українцям, а також творчим людям.
Вранці 24 лютого мене розбудила дружина Іріша. Вона сказала, що почалася війна, і що наші українські міста бомблять. Емоції, які я тоді відчув, складно описати словами. Мене моментально накрив синдром того, хто вижив. Хотілося терміново їхати додому, бути корисним… Але переживання за родину перекривали той запал. Адже я не міг залишити родину в Європі. Якщо так вже трапилося, я, як батько і чоловік, мав організувати їм побут, місце тимчасового перебування. І тільки після цього одразу повернувся в Україну. У нас з Ірішею була одна валіза, двоє маленьких дітей і абсолютне нерозуміння того, що робити, як діяти чи куди їхати. Я просто не міг залишити їх напризволяще у такий складний час. Довелося придушили чоловіче его і бути поруч із сім’єю, яка мене потребувала. При цьому ми з Ірішею одразу почали допомагати всім, от всім, хто до нас звертався, витрачаючи власні кошти. Допомагали волонтерам, своїй величезній команді та їхнім сім’ям. Робили та продовжуємо робити все, що в наших силах, щоб допомогти людям і країні.
Але згодом артист прийняв рішення повернутися в Україну, залишивши сім’ю в безпеці.
Як діти реагують на часту відсутність батька та чи знають вони, що в Україні триває війна?
З початку повномасштабної війни MONATIK гастролює Європою та бере участь у благодійних концертах на підтримку України. А на початку літа він повернувся на Батьківщину, щоб виступати перед військовими та підтримувати їхній бойовий дух. Тому його розлуки з найріднішими людьми стають дедалі довшими. Сини Даня і Платон дуже сумують за татом, але все розуміють.Вони знають, що таке війна. Знають, що росія руйнує наші міста та вбиває людей… І кожного разу, коли я їду, вони питають: «Коли ми тепер побачимося? Місяця через два?» Таке складне запитання… Ми пояснюємо їм, що зараз непростий час і ми мусимо триматися. І завжди наголошуємо, що нам ще дуже пощастило, адже багато хто втратив або дітей, або батьків. А ми живі… (Плаче. – Прим. ред.).
Як підтримує стосунки з дружиною на відстані?
За роки шлюбу MONATIK не розлучався з дружиною більше ніж на тиждень. Проте війна змінила все. Артист зізнався, що відчуває душевну порожнечу, коли його коханої немає поруч. Рятують його нечасті зустрічі на концертах, регулярні телефонні розмови та віра, що скоро все закінчиться і вони возз’єднаються.
Ми з Ірішею з самого початку пройшли багато випробувань. Війна – найстрашніше та найскладніше з них. Пройти його достойно й не розгубити людяність – дуже важливе завдання для нас. Це складно, але можливо. Головне – не накручувати самого себе і свою половинку, не драматизувати, вірити, що скоро побачитесь. Також варто більше говорити одне одному слів кохання. Це важливо і говорити жінці, і чути це від неї. При будь-якій можливості. Стосунки на відстані можуть бути міцними та довготривалими. Все залежить від того, як ви побудували їх спочатку. У мене 100-відсоткова довіра до Іріши, а у неї – до мене. У нас міцна родина.
