Приїхавши додому з коледжу, Люсі дізнається, що їхній домашній шимпанзе вже не такий, яким був раніше. Заражена сказом тварина повертається до своєї дикої суті, перетворюючи відпустку друзів на моторошну, первісну історію жаху та виживання.

Фільм жахів «Примат» виходить у кіно вже 5 січня! Заглянімо за куліси та дізнаймось, як створювалась історія про оскаженілу мавпу. 

Робертс зібрав ансамбль відданих виконавців, які повністю занурилися у важкий, брудний і виснажливий процес створення «Примат». «У нас неймовірний акторський склад, — каже він. — Вони пройшли через дуже багато і були надзвичайно віддані своїм ролям, які вимагали як фізичного, так і емоційного виснаження. Завдяки тонким, багатошаровим акторським роботам їм вдалося «приземлити» цей світ, тож коли жах починає наростати, він відчувається по-справжньому реальним».

На початку фільму родина Пінборо — батько Адам і його доньки Люсі та Ерін — намагається оговтатися після нещодавньої смерті дружини й матері. Адам — автор бестселерів, який у відповідь на втрату повністю поринув у роботу. Коли Люсі невдовзі після трагедії поїхала з дому навчатися до коледжу, це спричинило тріщину у сімейних стосунках.

«Люсі, по суті, втекла від ситуації, залишивши сім’ю, і особливо Ерін, — пояснює Робертс. — Вона відчуває, що вдома їй доведеться зіткнутися з дуже багатьма речами. Спочатку я бачив цю героїню радше як «ботанку». Але потім на кастинг прийшла Джонні Секвойя з надзвичайно цікавим прочитанням. Вона привнесла в образ таку нюансованість, якої не було ні в кого іншого. У Джонні є екранна присутність, що виводить цей фільм на новий рівень. Вона безстрашно кинулася у всі трюки та екшен-сцени, водночас подарувавши по-справжньому щиру, сердечну акторську роботу».

Секвойя зізнається, що є великою прихильницею горору: «Немає іншого жанру, який було б настільки захопливо дивитися в компанії. Ти проживаєш повний спектр емоцій: можеш сміятися, можеш плакати, відчувати екстремальний страх. У цьому сценарії є все це, плюс напруга й розбите серце. Глядачі прив’язуються до персонажів, і саме тому стає ще страшніше, коли все виходить з-під контролю».

Покійна мама Люсі була професоркою лінгвістики, яка намагалася відкрити мовні зв’язки між шимпанзе та людьми. «Вона принесла Бена додому ще немовлям і навчила його спілкуватися за допомогою мови жестів та спеціальної клавіатури, — розповідає Секвойя. — Між Беном, Люсі та Ерін одразу виник особливий зв’язок. Вони ніколи не сприймали Бена як домашню тварину. Він радше був молодшим братом. Коли Люсі помічає ознаки того, що з Беном щось не так, вона хвилюється за нього, але їй і на думку не спадає боятися його. Вона — віддана людина в неможливій ситуації. Вона любить усіх у своєму житті всім серцем, але мусить знайти в собі лють і силу, щоб захистити себе та інших від Бена».

Акторський склад «Примата» став для неї особливо близьким під час довгих днів і ночей у складних умовах. «Це справді найкраща команда людей, з якою мені коли-небудь доводилося працювати, — каже Секвойя. — Я безмежно вдячна за таких неймовірних партнерів, які стали близькими друзями. Кожен актор привніс у свого персонажа щось унікальне. Я ніколи раніше не знімалася в горорі, тож зовсім не очікувала, що це може бути весело. Але Йоганнес зробив це саме таким. Навіть коли ми замерзали в басейні, ми сміялися, а Йоганнес залазив туди разом із нами з плавучим монітором».

Адама, голову родини Пінборо, зіграв Трой Коцур, який 2022 року став першим глухим актором-чоловіком, що здобув премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі — лауреаті «Оскара» за найкращий фільм CODA. «Цю роль спочатку не писали для глухого актора, — зазначає Робертс. — Але я великий фанат Троя, тож ми вирішили звернутися саме до нього. Він, мабуть, одна з найприємніших людей на землі. Його енергія неймовірна. Я багато чого навчився від нього про те, яким є життя глухої людини, про дрібні повсякденні відмінності — і це допомогло зробити фільм автентичнішим».

За словами творців, участь Коцура додала персонажу нового виміру. «Трой — неймовірний актор, лауреат премії «Оскар», і він захотів знятися в нашому маленькому горорі, — каже Гамада. — За сценарієм герой — емоційно відсторонений батько, але Трой має природне тепло, яке працює на користь фільму. Ти відчуваєш дистанцію між ним і дітьми, але водночас хочеш, щоб це тепло перемогло».

Коцур описує «Примат» як щось на кшталт «Щелеп» — але якщо акула живе у твоєму домі. «Мені дуже подобається ця історія й спосіб її розповіді, — ділиться він. — Я був у захваті від роботи з Йоганнесом. Він — майстер жанру горору. Я дивився горори все своє життя і ніколи не бачив персонажа, який був би глухим, тож для мене було честю отримати це запрошення».

Глухота Адама створює одну з найнапруженіших сцен фільму, коли він повертається додому, не підозрюючи про небезпеку, у якій перебувають його доньки, і не чує їхніх криків. «Адам може бути глухим, але він — не жертва, — каже Коцур. — Це чоловік, який намагається врятувати свою сім’ю. Це зовсім інша перспектива, ніж усе, що ви бачили раніше. Він проходить крізь цей кошмар у повній тиші, і Йоганнес геніально інтегрує це в сцену».

Трагічно, але зараз Адам так само близький до Бена, як і дівчата, особливо після смерті дружини. «У Бені він знайшов істоту, яка дарує йому багато любові, — говорить актор. — Бен складає Адамові компанію і відволікає його. Робота з Мігелем була надзвичайним досвідом. Він передавав стільки емоцій. Разом ми знайшли безліч способів, у які персонажі можуть взаємодіяти».

Коцур також був вражений акторами, які зіграли його людських дітей. «У нас із Джонні виникла неймовірна хімія. Вона була дуже щира і надзвичайно мотивована вивчати ASL (американську мову жестів). Вона справді дбала про цього персонажа і про достовірність зображення дитини глухого батька».

Для Секвойї робота з Коцуром і вивчення ASL стали глибоким особистим досвідом. «Трой — особливий, — каже акторка. — Він добра людина і неймовірно талановитий. ASL — це надзвичайно красива мова. Іноді він жартував про людей і показував це мені жестами. Це було так, ніби в нас була власна таємна мова».

Дивіться в кінотеатрах з 5 січня!