У театрі імені Франка вже понад десять років йде вистава «Моя професія – синьйор з вищого світу», де головну роль виконує Назар Задніпровський. Саме за «Синьйора» актор отримав почесне звання народного артиста України. 

У 2014 році він вперше вийшов на сцену в образі голови італійської родини, а вже через три роки отримав звання. Та за визнанням стоять виснажливі репетиції, величезна фізична та емоційна віддача, а ще – шалена боротьба з втомою, про яку не знають глядачі. 

«Моя професія – синьйор з вищого світу» йде три з половиною години, це вистава на три дії, там купа тексту. Фізично вона дуже важка. Роль виснажує, забирає у мене стільки здоров’я… Мене нікому замінити, дублерів немає, – розповідає Назар Задніпровський. – Прошу, щоб мені знайшли заміну. Але в театрі кажуть, що іншого актора для цієї ролі поки що немає. То гратиму, поки ноги носитимуть та скільки пам’ять дозволятиме (усміхається). Це моя найважча роль, але саме за неї я отримав звання народного артиста України.

Задніпровський так викладається на сцені, що потім жертвує зйомками. Актор зізнається, що після «Синьйора» він настільки знесилений, що не здатен працювати в кадрі.

Погано тобі чи добре – ти маєш вийти на сцену. Хочеш не хочеш, а глядачу треба себе віддавати, така вона – акторська професія. В день «Синьйора» та наступного після вистави дня не призначаю зйомок у серіалах та фільмах, тому що просто вбитий, – визнає Назар Задніпровський. – Траплялося, що треба було їхати на зйомки «Будиночка на щастя», і режисер не розумів, чого я не можу, поки сам не побачив цю виставу. Лише після цього зрозумів, чого я такий стомлений.

Цікавий факт з життя акторів: вони щоразу перед виставами повторюють текст, навіть якщо грають ролі роками. Бо монологи потребують максимальної концентрації. 

Вистава грається вже понад десять років. Але текст я повторюю постійно. Там, де діалоги чи короткі репліки, можна й на ходу замінити слова, якщо раптом забув. А там, де монолог, і від мене все залежить – таке треба повторювати обов’язково. Хоч скільки б років грав цю виставу, – говорить актор. – Не роблю це лише тоді, коли граємо кілька вистав поспіль, наприклад, сьогодні і дня через два-три, бо текст ще свіжий у пам’яті. А коли минає більше тижня, обов’язково треба повторювати. «Конотопську відьму», наприклад, якось не грали аж днів 10 – а це диво (сміється), то ми повторювали. Сідали з Мішею Кукуюком і ганяли наші діалоги. «Синьйор з вищого світу» на сцені, на щастя, не так часто.

Нагадаємо, 

• Наталка Денисенко поділилася дієвими лайфхаками, які допоможуть структурувати дні та бути більш продуктивними.
• Нікіта Добринін розповів, як допомога іншим рятує його психіку.