На момент початку повномасштабного вторгнення росії Аня Суліма жила у Вінниці, а її мама з молодшою сестрою Сашею – в рідному Кривому Розі. 13-річна дівчинка від страху почала заїкатися, і стало зрозуміло, що її потрібно терміново вивозити з країни. А оскільки мама Ані не погодилася залишати домівку, блогерка змушена була сама виїжджати за кордон із малою.

Та перед тим, як перетнути кордон, потрібно було з Кривого Рогу довезти дівчинку до Ані, і це стало непростою задачею в умовах війни.

Наша подорож – це треш, – зізнається Суліма. – Мама знайшла маршрутку, яка їхала з Кривого Рогу до кордону з Польщею. Ми домовилися з водієм, що у Вінниці я зможу до них підсісти. І коли залишалося десь дві години до їхнього приїзду до Вінниці, водій повідомив, що через обстріли вони їхатимуть іншою дорогою – через Бердичів. Мені пощастило, вдалося домовитись із друзями, які мене з двома собаками таки відвезли машиною до Бердичіва, і там я вже сіла в маршрутку до Саші.

Але, як виявилося, це був лише початок. Заплативши 5 000 грн за сестру і 100 доларів за себе, Аня змушена була їхати в багажнику. 

Місць у салоні не було зовсім, тому я з собаками, ще четверо жінок і двоє дітей їхали в багажнику, сидячи на своїх речах. Ми пересувалися лісами-полями, щоб не зустріти окупантів, і ця дорога була найстрашнішим, що трапилося зі мною за все життя. Ми постійно зупинялись, а оскільки я сиділа в багажнику без вікон, то не бачила – це блок-пост чи ні. Було дуже страшно! Під час однієї з зупинок в цілковитій темряві двері багажника маршрутки раптом різко відчинились, а за ними стояли четверо чоловіків з автоматами. Вони дивилися просто мені в очі, і їхня зброя була направлена на мене. Єдина думка в той момент: «Хоч би наші, хоч би наші, будь-ласка!» Коли чую, один з військових каже: «Слава Україні!» В цей момент було відчуття, ніби на мене вилили відро води. Бо я дуже перелякалася, думала, все – мить, і вони стріляють у мене, в сестру, в собак. Боялась, щоб по дорозі нас не вбили. Бо знаю, що моїх сусідів з Ірпеня розстріляли, коли вони намагалися евакуюватись…. І це було найстрашнішим – коли ти їдеш і не знаєш: зараз на міні підірвешся, тебе застрелять до біса чи ти таки доїдеш, - розповідає Суліма в проекті «Предметка. Переселенці».

Нагадаємо, 

• Боєць Азову з позивним "Орест" вийшов на зв'язок з родиною після евакуації з "Азовсталі".
• Леся Нікітюк розповіла, який ранковий "ритуал" з’явився у неї після наступу росії.